Мова як фактор ідентифікації народу. Мова як провідник до майбутнього із врахуванням уроків минулого. Мова як ключ до пізнання подій, особистостей, традицій, життя. Своїми думками та своєю історією до Дня української писемності та мови з нами поділився курсант командно-штабного факультету Національної академії Національної гвардії України Анатолій Тютченко. Про те як мова впливає на життя, її важливість для військовослужбовців і потребу розмовляти українською, читайте в матеріалі.
Курсант третього року навчання Анатолій Тютченко завжди звертав увагу на мовне питання. Хлопець родом із Чернігівщини, тож йому добре відома низка питань, які виникають у зв’язку з життям на прикордонних територіях, зокрема, мовних. Але у випадку Анатолія, все сталося навпаки. Хлопцю хотілося постійно вдосконалювати свої знання з української мови, уникати застосування суржику та намагатися розмовляти чистою українською. Починаючи з 7 класу юнак почав брати участь у мовних конкурсах. На його рахунку перемоги на районному та обласному рівнях у Міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика. А належну підготовку, підтримку і постійну зацікавленість світом української мови хлопець отримував від шкільної вчительки Людмили Іванівни Гайдук. У минулому році Анатолій Тютченко мав можливість взяти участь у Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. Конкурс проходив серед курсантів вищих військових навчальних закладів Харкова і хлопець радіє, що йому випала можливість представити Академію Нацгвардії.
«У минулому навчальному році, під час проведення заняття з «Лідерства», викладач Поліна Борисівна Ткач запропонувала взяти участь у конкурсі. Для мене це було справжнє відкриття, адже я не тільки побачив зовсім інший рівень проведення мовного конкурсу, а також представляв Академію, що було дуже відповідально».
Курсант переконаний, що хоч День української писемності та мови відзначається з 1997 року, але більша увага до цього свята як і до мовних питань з’явилася після подій Революції Гідності у 2014 році.
«Саме з 2014 року українська мова та культура почали переживати період піднесення, можливо, це пов’язано з хвилею патріотизму. Українська мова стала частіше застосовуватися у всіх сферах життя. Якщо брати до уваги більш практичну сторону, то важливим елементом стало прийняття нового українського правопису в 2019 році. На увагу також заслуговує введення фемінітивів. Це досить незвично, але думаю до всього можна звикнути, якщо цього вимагає час».
Українська історія нараховує багато фактів культурного та мовного пригнічення. Але навіть у найскрутніші часи народ тримався за мову, адже це один із факторів національної самоідентифікації.
Анатолій Тютченко вважає, що сьогодні для розвитку української мови немає значних перешкод. Але все ж таки гвардійцю дуже б хотілося, щоб більше українців розмовляли мовою свого народу.
Репортаж
| Далі |
